Коли сонце заплаче грозами
на кiнцi моєї реальностi.
I лiто обiйме морозами,
змiниться свiт до банальностi.

I тодi помiняються напрямки, осi,
розвернуться, попадають вниз.
Прокричиш ти менi безголосо:
"ти не смієш! Ти чуєш? Вернись..."

Якщо говорити про те, що найбільше мене бісить, то це уявлення людей про час. Час - це зовсім не та пряма лінія, на якій є позначка теперішнє, зліва від неї минуле, а зправа - майбутнє. Час немає форми. Її придумали люди, як пояснення того чого вони осягнути не можуть. Час - це те, що ми пам'ятаємо. Ті миті які наповнені почуттями та емоціями. А не 364(ну, і інколи 365) днів на рік, який поділений на 12, в якому певна кількість днів, які в свою чергу діляться ні дні в 24 години, які суворо дотримуються графіку в 60 хвилин, 60 секунд...
  потрібно вилазити з часових рамок, щоб прожити набагато більше ніж життя в рівну лінію.
 

Лекції з СІДу та музеології надихнули на от таку штуку :)

В душній аудиторії
ми тонемо в історії
в історії істотрії істориків
історії

історії наземної
історії писемної
історії зародження
історії розмнження
історії музейної
історії архівної
історії історії історії
ВСЕСИЛЬНОЇ

на дні усі знання
ми тонемо?

1..ага
2...хіба

можливо він навчився любити по іншому
і слова говорити без гіркості
але так само на тебе дивитись
і шаленіти
можливо
Ви стали іншими
і мільйони секундочок часу
зробили Вас далеко не гіршими
а просто навчили душу ховати
нажаль у дірявий мішок
можливо
моя маленька вишнева дівчика
ще є один такий варіант
де все залишилось без змін...
і знаєш, все так і залишиться...

нас душить гравітація
а щоб її втратити
необхідні вакууми
замкнений круг
і без медитації
йоги та мрії про індію
у мене є млинець не стелі
і вірний милий мій друг
а насправді краще ЗАПЛЮЩИТИ ОЧІ
І ЗАКРИТИ СВІЙ РОТ
бо ніщо не заважає млинцю стати сонцем
а нам розкрити крила і полетіти

пора просинатися моя маленька вишнева дівчинка
зі своїх маленьких вишневих снів
хоч як би не хотілося вертатись назад у реальність
але вишневі спогади бліднуть під впливом часу
тому моя маленька вишнева дівчинка пора просинатись
проснись

небо сіре
налите водою
не витримує тиску
і починає рватися там де тонко
повільно стає грозою
і не без того сірі птахи
стають сіріші від води
промокло тіло
душа промокла ніби назавжди
і стала сіра.стала сіра

Привіт усім хто якось сюди натрапив :)