Коли сонце заплаче грозами
на кiнцi моєї реальностi.
I лiто обiйме морозами,
змiниться свiт до банальностi.

I тодi помiняються напрямки, осi,
розвернуться, попадають вниз.
Прокричиш ти менi безголосо:
"ти не смієш! Ти чуєш? Вернись..."