я спалила фото
спалила мости
переходим на ти
ламаємо грані

ми хірурги суспільства
хірурги душі
вирізаєм слова
і читаємо ми між рядками

і далеко не сонце дарує тепло
і далеко не кава дозволяє не спати
я почекаю
недовго
але
сьогодні
я рано лягаю
спати

легені роздирає повітря
на підвіконні вишневий чай
коми в горлі
стають крапками на папері
один за одним підкочуються
сльози і замерзають
на холодному обличчі
обриси зникають
залишаються риси
і ті не чіткі
з далекозорістю
чи близорукістю
розбираються окулісти
а всі мої нерви
лікуються кавою
і тобою